Інклюзивна освіта

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ

ЮНЕСКО визначає інклюзивне навчання як «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади, та зменшення виключення в освіті та навчальному процесі». 

Тобто це такий спосіб отримання освіти, коли учні або студенти з особливими освітніми потребами навчаються в загальному освітньому середовищі за місцем свого проживання, – і це є альтернативою інтернатній системі, за якою вони утримуються та навчаються окремо від інших дітей, або домашньому та індивідуальному навчанню.

Але питання інклюзії варто розглядати не тільки в аспекті створення доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта в широкому сенсі передбачає створення рівних можливостей для всіх категорій дітей в Україні: для дітей із ромських сімей, для дітей із сімей внутрішньо переміщених осіб, для дітей інших національних меншин, які мешкають у нашій країні. 

Жоден з них не має відчувати себе іншим – і це головне завдання інклюзії.

КОГО МИ ВВАЖАЄМО ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ 

Наразі законодавчо схвалено вживання терміну «діти з особливими освітніми потребами». Його використовують щодо дітей до 18 років, які потребують додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращення здоров’я, розвитку, навчання, загальної якості життя та соціалізації, тобто включення в громади своїх однолітків та інших дітей.

До цієї категорії належать і діти з постійною або тимчасовою інвалідністю.

МЕТА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Інклюзивне навчання має покращити навчальне середовище, забезпечити потреби всіх учнів з повагою до їхніх здібностей та можливостей.

Учителям та учням відкривається все розмаїття способів навчання, а його методи мають бути особистісно орієнтованими – з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливим потребами.

ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

  • Усуваються бар’єри в системі освіти та системі підтримки дітей з особливими потребами.
  • Батьки залучені до процесу навчання.
  • Діти з особливими освітніми потребами отримують можливість для нормальної соціалізації, розвитку своїх сильних сторін і талантів та подальшої інтеграції в суспільство, вступ до професійних та вищих навчальних закладів.
  • У дітей з особливими освітніми потребами формуються соціальні компетенції для налагодження дружніх стосунків з ровесниками у школі та поза її межами; моделюються належні способи взаємодії з колективом.
  • Створюється атмосфера спокійного прийняття відмінностей інших людей.

ФАКТОРИ, ЩО УПОВІЛЬНЮЮТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗІЇ

Поширення інклюзивної освіти значною мірою гальмується через банальну неготовність більшості загальноосвітніх шкіл та навчальних закладів інших ланок освіти прийняти учнів з особливими освітніми потребами. Йдеться, насамперед, про відсутність у навчальних закладах архітектурної доступності, брак сучасного корекційно-реабілітаційного обладнання, невизначеність із заробітною платою корекційних педагогів, недостатню кількість спеціальних автобусів, пристосованих для перевезення учнів з фізичними обмеженнями тощо.

ОФІЦІЙНІ ЗАСАДИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

У грудні 2015 року Україна ратифікувала основні міжнародні документи у сфері забезпечення прав дітей згідно зі світовими стандартами освіти, соціального захисту та охорони здоров’я. Передусім йдеться про статтю 24 Конвенції ООН про права інвалідів, в якій визначено обов’язок держави щодо реалізації інклюзивної моделі освіти, тобто створення такого предметно-просторового спеціального середовища, яке б дало змогу всім дітям бути однаково рівними учасниками навчального процесу в єдиному освітньому просторі відповідно до їхніх особливостей, потреб та можливостей.

5 липня 2017 року президент України дав зелене світло такому навчанню в нашій державі, підписавши ухвалений 23 травня цього ж року закон «Про внесення змін до Закону України “Про освіту” щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг».Відтепер українські діти з особливими освітніми потребами мають повне право здобувати освіту в усіх навчальних закладах, зокрема й безоплатно в державних та комунальних, незалежно від «встановлення інвалідності». Також для цих дітей передбачено можливість запровадження дистанційної та індивідуальної форм навчання, отримання психолого-педагогічної та корекційно-розвиткової допомоги, створення інклюзивних та спеціальних груп (класів) у загальноосвітніх навчальних закладах та «прилаштування» загальноосвітніх шкіл і класів під їхні потреби – тобто здійснення відповідних архітектурних перепланувань, наймання додаткових працівників (корекційних педагогів, тьюторів, психологів), адаптація навчальних планів і програм, методів та форми навчання, використання ресурсів спеціальної освіти, партнерство з громадою тощо.

На 2017 рік український уряд вперше виділив субвенцію (цільова дотація з Державного бюджету) на інклюзивну освіту у розмірі 209,4 мільйонів гривень, а в Держбюджеті на 2018-й закладено вже понад 500 мільйонів гривень такої субвенції. При цьому Кабмін змінив первісний розподіл коштів субвенції на проведення занять і придбання корекційних засобів (з 80% та 20% відповідно на 65/35) та схвалив їхню закупівлю для спільного користування, якщо у навчальному закладі є одночасно кілька дітей з однаковими хворобами.

ІНКЛЮЗІЯ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Інклюзивна освіта – це не просто прихід дитини з особливими освітніми потребами до звичайної школи. Йдеться про створення в спільному просторі особливого підходу до навчання такої дитини, який передбачає додаткові елементи навчального процесу – індивідуальний план розвитку такої дитини, спеціально облаштоване місце і належні умови для неї.

У 2001–2007 рр. МОН експериментально впроваджував проект «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах». Саме тоді почався дієвий пошук відповіді на питання, як інтегрувати дітей з особливими потребами до загального освітнього процесу.

Другим етапом експерименту був українсько-канадський проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», який тривав з 2008-го по 2012 роки. Задля підтримки інклюзивної освіти в Україні була створена «Мережа на підтримку інклюзії. Школа – для всіх». Мережа об’єднала громадські організації, батьківські групи, навчальні заклади та інші інституції, що зацікавлені в просуванні інклюзивної політики та інклюзивного навчання в Україні на всіх рівнях суспільства.

Важливим здобутком став «Індекс інклюзії» – добірка практичних матеріалів на допомогу в плануванні дій зі створення та розвитку в навчальних закладах інклюзивного навчального середовища для всіх учасників навчального процесу. Сьогодні «Індекс інклюзії» перекладений на 32 мови та використовується в багатьох країнах світу.

ПОТОЧНИЙ СТАН ІНКЛЮЗІЇ В УКРАЇНІ

Українські педагоги та міжнародні експерти зазначають, що в питанні розвитку інклюзивного навчання Україна зробила потужний крок уперед. Але попри численні зміни у законодавчих і нормативно-правових актах ступінь реальної поширеності інклюзивної освіти в Україні ще доволі низька. У 2015/2016 навчальному році в інклюзивних класах навчалися лише 2720 дітей з особливими освітніми потребами – а це лише 5,8% від загальної кількості. Більшість таких дітей (32,6 тисяч осіб) поки продовжують навчатися у спеціальних школах-інтернатах. 

Загалом же понад 50 тисяч дітей з особливими освітніми потребами ще перебувають поза якісною освітою та соціалізацією.

МОН проаналізувало низку світових моделей інклюзивної освіти. Окрім напрацьованого з канадськими колегами варіанту, українські фахівці ретельно вивчили модель інклюзивної освіти в США, зокрема роботу асистентів вчителів. І зараз в Україні впроваджується загальнонаціональний проект «Інклюзивна освіта – рівень свідомості нації». Минулого, 2016-го, року він стартував у Запорізькій області, а зараз впроваджується вже й у Київській, Дніпропетровській, Житомирській, Харківській, Хмельницькій та Чернігівській областях.

Поради для батьків,
які виховують дитину з особливими потребами:

  1. Незважаючи на інвалідність дитини, ставитися до неї як до дитини з особливими потребами, яка вимагає спеціального навчання, виховання і догляду.
  2. За допомогою спеціальних рекомендацій, порад та інструкцій дефектолога, соціального педагога, лікаря чи реабілітолога поступово і цілеспрямовано:
    – навчати дитину альтернативних способів спілкування;
    – навчати основних правил поведінки;
    – прищеплювати навички самообслуговування;
    – формувати вміння, що допоможуть подолати стреси;
    – виявляти та розвивати творчі здібності;
    – розвивати зорове, слухове, тактильне сприйняття.
  3. Створювати середовище емоційної безпеки:
    – дитина має виховуватися в атмосфері любові та добрих стосунків між усіма членами сім’ї;
    – слід додержуватися постійного режиму дня;
    – треба позбавитися небезпечних речей, предметів, що спричиняють у дитини страх чи іншу негативну емоційну реакцію.
  4. Відвідувати групи підтримки і взаємодопомоги, де можна відверто висловлювати свої думки.
  5. Батьки повинні навчитися:
    – поважати дитину;
    – сприймати її такою, яка вона є;
    – хвалити й заохочувати до пізнання нового;
    – стимулювати до дії через гру;
    – розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;
    – не боятися щохвилини за її життя;
    – не піддаватися всім примхам і вимогам дитини;
    – бути реалістом щодо своїх можливостей;
    – підтримувати і допомагати один одному;
    – не забувати про себе, ставитися до себе позитивно й розвивати в себе почуття гумору;
    – брати тайм – аут.

           Основні умови виховання дітей з особливими потребами

 

  1. Здоровий мікроклімат у сім’ї, його тональність і загальна спрямованість.
  2. Довіра до інших дітей, надання їм самостійності.
  3. Чуйне ставлення дітей до найстарших членів родини – бабусі й дідуся.
  4. Єдність усіх вимог дорослих у ставленні до дітей.

Рекомендації щодо виховання

  1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй прожити власне життя.
  2. Дозвольте бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймати її такою, якою вона є.
  3. Підкреслюйте її сильні властивості.
  4. Не соромтесь виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь – яких обставин.
  5. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
  6. Обираючи знаряддя виховного впливу, вдавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
  7. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність.
  8. Намагайтесь впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

    9. Уникайте помилок у вихованні.

  1. Не перевищуйте владу у стосунках з дитиною.
  2. Не будьте егоїстом.
  3. Не будьте ледачими у відносинах з дитиною.
  4. Не будьте хвальковитими.
  5. Не будьте надмірно принциповими.

Пам’ятайте

– Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

– Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.

– Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.

– Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.

– Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться приймати інших.

– Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться бути вдячною.

– Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.

– Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

– Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

– Якщо дитина росте в розумінні, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Заборонені звертання до дитини

  1. Ну скільки разів тобі повторювати?
  2. Я сказала – зроби!
  3. Ти що, не зрозумів?..
  4. У всіх діти як діти, а ти…
  5. За що мені така кара…
  6. Не лізь, коли не можеш зробити…
  7. І в кого ти такий вдався?..
  8. Невже тобі важко запам’ятати, що…

Необхідні звертання до дитини

  1. Давай – но вирішимо разом…
  2. Як ти гадаєш?..
  3. Мій любий…
  4. Це ти добре придумав…
  5. Я така вдячна долі, що ти в мене є…
  6. Упевнена , що ти зможеш…
  7. Тобі добре вдасться…
  8. Я завжди знала, що ти розумний…

 

Поради вчителям загальноосвітніх шкіл для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби

Загальні правила спілкування з людьми з особли­вими потребами:

– коли ви розмовляєте з людиною або дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), звертай­теся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її су­проводжує, батьків або сурдоперекладача;

– при знайомстві цілком природно потиснути руку людині з інвалідністю – навіть ті, кому важко руха­ти рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;

– коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов’язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе;

– пропонуючи допомогу, почекайте, поки її при­ймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зро­зуміли, не соромтеся – перепитайте;

– звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до під­літків – як до дорослих;

– спиратися або виснути на чиїйсь інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові. Інвалідна коляска – це частина недо­торканного простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов’язково поясни­ти іншим дітям;

– розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепи­тувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;

– коли ви говорите з людиною, яка користуєть­ся інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не доведеться закидати голову;

– щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помашіть їй рукою або доторкніться до плеча. Ди­віться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть чи­тати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас;

– не бентежтеся, якщо випадково сказали: «Поба­чимося» або: «Ви чули про це…?» тому, хто насправді не може бачити або чути.

А ще дуже важливо навчитися правильно ви­словлюватися про дітей з особливими освітніми по­требами. Наприклад, замість фрази «Цей учень не може ходити» краще сказати так: «Цей учень користується ходунком і кріслом-візком».

Нижче розглянемо приклади заміни некоректних мовних зворотів.

 

Ярлики, які не можна використовувати Більш коректні вирази
Люди з фізичними або розумовими вадами Люди, які мають особливі потреби
Розумово відсталі Люди із затримкою розумового розвитку
Він відсталий У нього труднощі когнітивного характеру
Мій учень страждає аутизмом У мого учня аутизм
Вона – даун, монголоїд У неї синдром Дауна
Він не здатний навчатися У нього труднощі з навчанням
Він – паралітик У нього параліч
Вона – каліка У неї порушення опорно-рухового апарату
Він – карлик (або ліліпут) Він – невисокого зросту / він невисокий
У неї емоційні розлади У неї порушення емоційного характеру
Він прикутий до крісла-коляски Він користується кріслом-коляскою
Нормальні і/або здорові діти Типові діти / діти без порушень в розвитку
Він навчається в спеціальному освітньому закладі Він отримує послуги спеціальної освіти / додаткові послуги
Стоянка для автомобілів інвалідів, туалет для інвалідів і т. ін. Доступна стоянка, туалет і т. п.
У неї проблема з… У неї є потреба в…

 

Сайти, де можна знайти корисну інформацію:

http://pushkarnatalia.jimdo.com//сторінка-для-батьків/батькам-дітей-з-особливими-потребами/

http://marganets-nvk8.edukit.dp.ua/storinka_psihologa/traus_etyana_ikolavna_raktichnij_psiholog_tazh_roboti_10_rokv_svta_oltavsjkij_derzhavnij_pedagogchnij_nstitut_m_orolenka_eltopoljsjkij_derzhavnij_pedagogchnij_unversitet_pecalzac_praktichna_psihologya_doshkljne_vihovannya_aukovo-metodichna_problema_ozvitok_nnovacjno_osobistost_v_umovah_shkoli_zhitttvorchestva_v_kogo_vn_takij_vdavsya_e_zapitannya_chasto_zadayutj_sob_batjki_namagayutjsya_znajti_u_ditini_risi_blizjkih_chi_dalekih_rodichv_/poradi_batjkam_ditej_z_osoblivimi_potreb/

http://polohy-rvo.edukit.zp.ua/psihologo-mediko-pedagogichna_konsuljtaciya/poradi_vchitelyam/