Історія школи

Історія школи

Iсторiя школи №18 розпочинається з 60-х рокiв минулого столiття , коли виникла необхiднiсть побудувати навчальний заклад в районi Подусiвка…

В сiчнi 1963 року будiвельники подарували жителям Подусiвки нову будiвлю. «Ще не має в цiй школi учнiв, не має вчителiв. Є тiльки її директор Неговський Леонід Олександрович. До початку занять після зимових канікул залишалось всього декілька днів. Потрібно було сформувати класи, підібрати вчителів. Першу педагогічну раду  Леонід Олександрович проводив 10 січня 1963р. глибокої ночі, при світлі керосинових ламп, бо на той час ще не підключили електричне світло. ІІІ навчальна чверть в новій школі розпочалась вчасно: рівно о 8 годині 30 хв. 11 січня 1963 року пролунав перший дзвоник, який сповістив день народження нової школи», – згадує колишній директор школи Картова Галина Вадимівна.

Вчитель початкових класів Лаптєва Таїсія Іванівна так  згадує той пам’ятний день : « 11 января 1963 года у парадного входа школы собрались ученики, учителя, родители учеников, строители. Выступил наш директор – Леонид Александрович Неговский. Он поблагодарил строителей за отличную работу. Теперь детям не придётся ездить в школы города. Строители вручили большой символический ключ от школы. Мы перерезали красную ленточку, и ученики вошли в новую школу. С начало  надо было организовать учеников, распределить их по классам. И уже в первые дни выяснилось, что школа переполнена».

 Леонід Олександрович – перша людина, що заклала традиції школи, зробив її такою, якою вона є зараз. Галина Вадимівна так згадує про нього: «Його розпорядження були чіткими, зрозумілими, діловими, як на полі бою в роки Великої Вітчизняної війни».

Неговський Л.О. був політкерівником – радистом партизанського з’єднання ім. М.М.Попудренка, а директором нашої школи з січня 1963 – січень 1974 рік.

З початку своєї  історії школа була 8-річною, а з 1974 року 10-річною.В газеті «Комсомольський гарт» за 1967 рік читаємо такі рядки про школу: «Здесь не прописаны скука, серость, равнодушие. Живут здесь дружные, работящие и умные. Почти на окраине города стоит большое здание. Рукой подать – лес. А выйдешь на порог – цветы, деревья. Вот звонит звонок. Начинается урок. У кого арифметика, у кого – литература, а у всех вместе – урок жизни».

Школа була зібрана з учнів, які навчалися в 12 навчальних закладах міста. З кожним днем зміцнювалися зв’язки нашої школи з відомими людьми міста Чернігова та Чернігівської області.

В школі почали створювати пошукові загони, які розгорнули активну роботу по збиранню матеріалів і спогадів про Велику Вітчизняну війну і зокрема партизанський рух на Чернігівщині. З розгортанням цієї роботи вони зібрали багато матеріалів і зокрема про Героя Радянського Союзу М.М.Попудренка.

Спогади, розповіді, зустрічі з кращими людьми нашого народу привели до ідеї про необхідність створити музей, де б колектив школи збирав матеріали про ці зустрічі, поповнював їх новими документами, експонатами, використовував для подальшої роботи.

19 травня 1964 року на святковій лінійці було прийнято рішення створити шкільний музей бойової слави.

Наслідком великої клопіткої роботи стало відкриття музейної кімнати 9 травня 1965 року.

26 грудня 1966 року в школі були проведені урочисті збори вчителів та учнів, присвячені 60-річчю з Дня народження М.М.Попудренка. На збори були запрошені члени сім’ї М.М Попудренка – дружина Антоніна Спиридонівна і син Анатолій Миколайович, керівники партизанських загонів і партизани з’єднання М.М.Попудренка – Яременко В.О., Бистров Ф.Д., Одинцов І.В., Шевченко О.А., Лубенець І.І., Горобець Г.І., Молявко М.С., Афанащенко М.Г. та інші.

 З великою увагою вчителі та учні слухали спогади бойових соратників М.М.Попудренка, епізоди з партизанського життя. Особливо цікавими були виступи дружини героя Антоніни Спиридонівни.

В цей день в книзі відгуків було залишено такі  рядки: «Мы очень счастливы сегодня и очень грустны. Мы – дети Героя Советского Союза Николая Никитовича Попудренко и его жена. Счастливы потому, что огромное и серьёзное внимание к нашему отцу и мужу. Грустно, потому что нет живого среди нас, живого, весёлого, доброго и счастливого. И  есть только память благодарных людей…

…Но главное всё же это то, что дети двадцатого века, дети знающие войну, жестокую и коварную, только лишь по рассказам отцов своих и дедов, по книгам, воспоминаниям и фильмам пришли поклониться этому человеку не просто во имя памяти – нет! Во имя своего будущего! И вечной, и благодарной пусть будет память их, любовь к Родине, сильной и доброй! Спасибо всем!»

Візитною карткою школи залишається «Пісня про Попудренка», яку за одну ніч написав тодішній вчитель музики Віталій Микитенко на вірші Кузьми Журби. Вона присвячена 60-річчю з Дня народження М.М.Попудренка.

Дуже цікавою була зустріч учнів і вчителів школи з двічі Героєм Радянського Союзу Олексієм Федоровичем Федоровим і багатьма партизанами його з’єднання. Зустріч відбулася 29 грудня 1966 року. З великою увагою учні слухали спогади Олексія Федоровича про партизанське життя, про героїзм і мужність людей, які боролись з ворогом в тилу і перемагали.

В книзі відгуків музею Олексій Федорович записав: «Большое спасибо совету школьного музея за прекрасно собранный и иллюстрированный материал о Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг. Дорогие следопыты! Желаю Вам успехов в дальнейшей работе по сбору и экспонированию дополнительных материалов».

1 вересня 1972 року було зведено погруддя М.М.Попудренка на подвір’ї школи, на кошти, зібрані учнями зі збору металобрухту та макулатури. Скульптор прилучанин – Сергій Кантур.

Готуючись до святкування 30-річчя Великої Перемоги, тодішній педагогічний колектив боровся за присвоєння школі ім’я М.М.Попудренка. Ця визначна подія  відбулась 8 травня 1975 року.

В нашій школі працювали такі директори:

  • січень 1963р. – січень 1974р. – Неговський Леонід Олександрович;

  • січень 1974р. – серпень 1975р. – Картова Галина Вадимівна;

  • серпень 1975р. – серпень 1979р. – Конончук Микола Іванович;

  • серпень 1979р. – серпень 1982р. – Бондар Іван Петрович;

  • вересень 1982 р. – січень 1983 р. – Пономаренко Микола Федосович;

  • лютий 1983 р. – вересень 1986 р. – Жовтопляс Олена Іванівна;

  • вересень 1986 р. – вересень 2008р. – Лапоша Михайло Миколайович;

  • з вересня 2008 року – Ярошенко Олександр Сергійович.

  • з вересня 2021 року – Хоменко Ірина Миколаївна.

  • І зараз шкільна музейна кімната є центром проведення зустрічей, виховних годин, уроків мужності на військово – патріотичні теми екскурсій для учнів нашої школи.

Час біжить, як та вода, але ми продовжуємо передавати з покоління в покоління ті традиції, які були здавна закладені в нашій школі.